Сучасне рабство

Недосипання Оленка спить по шість годин на добу. Іноді п'ять. Прокинулася, сьорбнула кави і давай метушитися до самої ночі..... Інша дівчина на її місці давно б уже задумалася про те, що якось неправильно живе. Але Оля ось вже багато років не висипається, і думати вона вже давно відучилася. Коли у Олі випадають вільні півгодини, вона наливає собі чергову чашку якої-небудь підбадьорливої суміші й ... сідає «тупити». Дивиться телевізор, втуплюється в Інтернет, просто дивиться почервонілими очима в стіну і ганяє по колу порожні думки. З боку здається, ніби вийти з цього порочного кола дуже легко. Треба просто взяти собі за правило пірнати під ковдру рівно о дванадцятій ночі. Пара тижнів восьмигодинного сну і Олю не реально було б впізнати. Вона стане спокійною і доброю, перестане гавкати на людей і почне все встигати. Але ... щоб у ритмі вальсу переробити всі справи до одинадцятої вечора треба вчинити над собою неабияке вольове зусилля. На яке сонна Оля, на жаль, не здатна. Невиспана Оля буде щодня витрачати кілька годин на різного роду безглузду нісенітницю. Через ці втрачені години Оля буде щодня лягати не о дванадцятій, а о другій. А у восьмій ранку, хоче вона того чи ні, їй доведеться вставати і невиспаною бігти на роботу. Кредитні картки Петя Клюшкін отримує 30 тисяч рублів в місяць. Також у нього є декілька кредитних карточок з загальним боргом в 100 тисяч рублів. За обслуговування цього кредиту Петя щомісячно платить банкам 10 % від своєї зарплати - 3 тисячі. Получається майже церковна десятина. Якщо б Петро поклонявся Золотому Тельцю, його б, може, така ситуація влаштовувала б. Але Петя молиться іншим богам, а свої банки тихо ненавидить за щомісячне вимагання грошей. При тому потихеньку виплатити кредит і перестати виплачувати данину лихварям Петя не може. По-перше, його тісно тримає на крючку такий прийом як "мінімальний платіж": якщо Петя перестане витрачати гроші з кредиток, йому доведеться протягом декількох місяців жити на половину зарплати, чого він собі точно дозволити не може. А по-друге, навколо стільки спокус, стільки речей, які МОЖНА купити за гроші, що Петро не бачить іншого виходу, окрім того як продовжувати годувати рік за роком банки, що жирують завдяки його бідам. Дорогі речі Петро не такий багатий, щоб купувати дешеві речі. Точніше, він взагалі не багатий. Він бідує і грошей у нього часто не вистачає навіть на чашку кави з автомату поверхом нижче його офісу. Однак говорити "ніііі, це для мене занадто дорого" Петро не вміє. Через це він постійно купує собі речі, при вигляді яких навіть у більш забезпеченої людини на горлі негайно змикаються холодні зелені лапки. Шкіряна куртка ціною в дві зарплати? Я не настільки багатий, щоб купувати дешеві речі. І плювати, що в розмірах і фасонах він не розбирається, через що виглядає в тій куртці як син скупника краденого. Ноутбук останньої моделі за вісімдесят тисяч рублів? Я не настільки багатий, щоб купувати дешеві речі. Візьму кредит під шалені відсотки, буду два роки харчуватися вівсяною кашею із сіллю і їздити зайцем на метро, але у мене на полиці буде припадати пилом гарний сріблястий ноутбук. Питається, і чого б Петру не бути скромнішим і не купувати собі речі трохи гірші, але в десять разів дешевші? Та все просто. Петро лінується витратити три годиничасу, щоб порівняти ціни та характеристики, щоб прорахувати плюси і мінуси покупки. Йому простіше рубанути рукою і сказати "я вирішив, купую". Крім того, незважаючи на діряві черевики і заклеєні ізолентою окуляри, Петро соромиться повідомляти продавцям, що він злидень. Автомобілі Микола любить автомобілі. Раніше він їздив на метро, потім зібрав грошей на жигулі. Зараз переміщається на взятому в кредит Лансері. Грошей у нього обмаль, часто доводиться економити на найважливішому, типу відпустки або лікарів. Але життя без свого автомобіля Коля вже не уявляє. Йому треба віддавати кредит за машину, розраховуватись за «втюхане» дилером додаткове обладнання і незграбно дорогу страховку. Йому треба вирішувати купу дрібних проблем з паркуванням, з подряпинами, з заміною розхідників та гарантійним ремонтом. Йому треба раз на сезон міняти резину і три рази на тиждень заливати собі повний бак. Коля, в принципі, не скаржиться. Кожен окремий грошовий вклад в машину цілком посильний. Ось тільки якби Коля ретельно підрахував вартість володіння своїм скарбом, він би з'ясував, що вузькоокий четвероколесний друг щомісячно пожирає третину його зарплати і половину вільного часу. Міг би Коля купити собі замість Лансера стару добру Ладу Зубило, щоб не морочитися взагалі ні КАСКО, ні іржею / подряпинами, ні дорогими запчастинами? Щоб кидати машину де завгодно, і щоб лагодити за дрібний прайс в хорошому сервісі поруч з будинком, без паперової метушні і без черг? Напевно, міг би. Але якщо ви скажете йому, що він вибрав собі машину не за рівнем, Микола навіть не посилатиме вас в зад із вашими порадами. Він просто зробить здивовані очі і покрутить пальцем біля скроні. Ремонт Клава Загребрюк вважає, що квартири в Росії занадто дорогі. Один Бог знає, яких зусиль їй та її сім'ї коштувала ця нова двокімнатна квартира. Тепер Клава робить у квартирі ремонт. Візьмемо, наприклад, кухню. Можна піти в будівельний магазин і купити там найдешевшу кухню, тисяч так за вісім рублів. За ці гроші Клава отримає кілька убогих шафок з ЛДСП, нехай без жодних натяків на дизайн, але все ж вміють зберігати всередині себе тарілки і каструлі. Можна піти до шведів в ІКЕА і вибрати собі вже що-небудь пристойніше, тисяч так за п'ятдесят. Якість, звичайно, буде не фонтан, але якщо знайти хорошого складальника, який витратить кілька днів на доведення виробів економних шведів до розуму, вийде цілком навіть симпатично. Можна відвідати якусь меблеву фабрику і вибрати з каталогу кухню під замовлення. Це буде вже тисяч двісті, але зате подружки Клави будуть схвально цокати язиками при вигляді підсвічування всередині шафок і синусоїдного карниза над декоративними поличками. Можна зайти в салон італійських меблів та піддатися скромній чарівності буржуазії. Там ціни на кухні починаються десь від одного мільйона рублів, але якщо трохи пощастить, можна буде відітнути що-небудь зі старої колекції із величезною знижкою ... Питається, якого ж милого Клава купила кухню за шістсот тисяч рублів? Це ж річна (!) Її з чоловіком зарплата. При цьому ніяких накопичень в сім'ї не намічається, їм і так довелося позичати, щоб завершити ремонт до зими. Ні, я розумію, кухня - це важливо, кухня - це надовго, Італія - це якість ... Але якщо Клава не могла ніяк вплинути на ціну квартири, то ось хоча б ціна ремонту була їй підвладна? От серйозно, якби Клава витратила на ремонт не два мільйони, а двісті тисяч рублів - що, зекономлені три роки роботи не окупили б їй моральних страждань від виду дешевої плитки й тонкого ламінату? Ниття Єгор Оскопчик постійно розповідає знайомим історії, одна дивовижніша, ніж інша. Про кризу. Про якусь політику, мітинги. Єгор вічно на взводі, у нього постійно хтось неправий: то начальник, то даішник, то всенародно обраний президент Російської Федерації. Звичайно, ми живемо у вільній країні і Єгор має право в колі друзів обкладати геніталіями кого завгодно... але ж Єгор постійно страждає через чужі проблеми. Звичка лізти в чужі проблеми регулярно змушує його відчувати гнітюче безсилля, усвідомлювати, що десь щось погано, а він не може нічого змінити. Якби Єгору хто-небудь пояснив, що наш світ влаштований несправедливо і що єдиний спосіб зробити його краще - почати з самого себе, Єгор, напевно, давно б уже був на якій-небудь керівній посаді. Мізки і руки у Єгора на місці, енергія з нього так і пре. Ось тільки Єгор, на жаль, вважає за краще витрачати свою невичерпну енергію не так на творчу діяльність, а на викриття і покарання людей, які - на думку Єгора - ведуть себе неправильно. Сам себе Єгор вважає добре пристосованим до життя людиною: він уміє скандалити і стояти на своєму, може при нагоді навіть в морду дати. Друзі ж дивляться на Єгора з погано прихованою жалістю, бо Єгор постійно вплутується на рівному місці то в скандали, то в бійки, то навіть у якісь безглузді суди. Етанольна петля Юрко періодично дивиться в дзеркало і думає, що треба булоб б, нарешті, записатися в тренажерний зал: прибрати пивний животик і збадьорити м'язи гирями-гантелями. Однак Юра працює п'ять днів на тиждень, а після роботи випиває кухоль-другий розведеного етанолу. Він зовсім не алкоголік: Юра вірить, що спирт в малих дозах якщо не корисний, то хоча б не особливо шкідливий. Однак робота і алкоголь так добре структурують його час, що записатися в тренажерний зал йому рішуче ніколи, та й сил після подвигів трудових на подвиги спортивні вже не залишається. Гострих причин змінювати ритм свого життя у Юри немає. Просто Юра виглядає на п'ятнадцять років старше свого віку і весь час відчуває себе злегка паршиво ... але в цілому все ок. Матриця тримає Юру сталевою хваткою. Шансів зірвати зі свого горла її пальці у Юри, прямо скажемо, небагато. Погані зуби Григорій зовсім не страждає від зубного болю. Він знає, що у нього глибокий карієс на чотирнадцяти зубах ... але от конкретно зараз нічого не болить і візит до стоматолога, ніби як, можна поки що відкласти. Він розуміє, що карієс - це не нежить, сам по собі він не пройде. Гриць розуміє, що вставляти протези - це і довго, і боляче, і дорого. Розуміє, що затягувати з візитом до стоматолога не варто. Але у нього зараз стільки різних справ і стільки термінових витрат ... Ну, вилікує зараз один зуб. І що зміниться? Адже залишиться ще тринадцять хворих. Матриця рідко залишає своїм рабам сили піклуватися про здоров'я .. Матриця вимагає від рабів спочатку розплатитися за її рахунками .. Весілля та дні народження Аліса виходить заміж. Вона працює помічником менеджера, її обранець - молодшим інженером технічної підтримки. Бюджет новоствореної сім'ї - сорок тисяч російських рублів на місяць. Бюджет весілля - п'ятсот тисяч. Чому б Алісі розписатися тихо в РАГСі і не поїхати відзначати обмін кільцями удвох з чоловіком в якийсь тихий ресторанчик? Навіщо їй цей петросянистий тамада, навіщо їй ці ганебні конкурси, навіщо їй ця юрба п'яного бидла, що незграбно тупоче ногами під Вєрку Сердючку? Навіщо треба залазити в борги, розоряти батьків, годувати і напувати людей, які, будемо відверті, цілком в змозі поїсти і випити за свій рахунок? Аліса ж не дурна і розуміє, що якщо вона не буде влаштовувати весілля, ніхто на це й уваги не зверне: знизять плечима і забудуть на наступний день. Причин спускати в нікуди річний дохід сім'ї у Аліси дві. По-перше, так їй наказує Матриця в особі наших звичаїв і традицій. По-друге, Алісі хочеться покрасуватися в білому платті і Аліса вважає, що рік роботи двох осіб - цілком нормальна ціна за кілька весільних фотографій. Звичайно, захисники наївної дівчини могли б сказати зараз, що весілля буває раз у житті ... Але ж є ще дні народження, похорони, відзначення Нового року. Скільки грошей Аліса буде спускати щорічно на ці безглузді посиденьки? Небажання вчитися Таня витратила десять років на школу і шість років на інститут. Страшно підрахувати, скільки десятків тисяч годин вона провела в запорошених аудиторіях, напружено вслухаючись у тужливе бурмотіння недорікуватих педагогів. Таня пишається своїм синім дипломом і ніколи не пропускає нагоди похвалитися гучними літерами навчального закладу, який їй вдалося обсидіти. Разом з тим, Даші лінь витратити один день, щоб навчитися нормально працювати в Ворді. Через це вона робить документи в три рази довше, ніж могла б, при цьому документи виходять досить потворними. Таня не бачить в цьому жодної проблеми. Начальство ж несправедливо вважає Дашу дурепою, і платить їй у два рази менше, ніж куди менш тямущій Каті. Але Катя, незважаючи на всі свої недоліки, Ворд таки освоїла на пристойному рівні. Ще Тані лінь витратити кілька вечорів, щоб закінчити курси водіння. Тому Таня не відчуває габаритів своєї красивої машинки, паркується по 10 хвилин там, де умілий водій запарковся б за кілька секунд і не рідше, ніж раз на півроку потрапляє в безглузді аварії. До всього цього у Тані дуже туго відкривається замок на вхідних дверях. Щовечора Таня подовгу колупається в ньому ключем, здригаючись від кожного шороху в парадній, натискаючи на ключ з різних сторін. При цьому витратити п'ять хвилин часу і знайти рішення проблеми в Інтернеті в голову Тані навіть не приходить. На жаль, в момент видачі диплому Тані забули сказати, що халява скінчилася і що обов'язок змушувати себе вчитися тепер покладений особисто на неї .. Дрібні витрати Вася Жимобрюхов працює сантехніком за викликом. Там тисяча, тут п'ятсот рублів ... в цілому мав би виходити непоганий заробіток. Однак більше, ніж декілька тисяч у Васі в гаманці зазвичай не хлюпається, він майже завжди на мілині. Чому? Тому що Вася як заробляє гроші, так їх і витрачає: не рахуючи. П'ятсот рублів на таксі до будинку. Тисяча рублів на обід у ресторані. Ніби працюєш і працюєш ... а грошей нема та й нема. Якби Вася завів собі блокнот і почав туди записувати всі доходи і витрати, у нього б від жаху заворушилося волосся на дупі. Вася б побачив, що поїсти в ресторані - це не жалюгідна тисяча за раз, як він думав, а п'ятдесят тисяч на місяць, шістсот тисяч на рік. Вася б побачив, що таксі - це зручно і комфортно, але два місяці переміщень на маршрутках дозволять йому купити новий комп'ютер, про який він мріє вже три роки. Однак як і належить нормальному рабу Матриці, рахувати гроші Вася не вважає за потрібне. Реклама Лєна Вурдалакіна п'є колу, курить мальборо, жує Стіморол і жере в три горла гамбугери в МакДональдсі. Від неї завжди пахне Дольче Габбана, а свій айфон Лєна носить в сумці від Луі Віттон. При цьому Лєна впевнена, ніби реклама на неї ніяк не діє, а хворий шлунок і порожній гаманець - це її власний вибір. Хижі рила з телеекранів хором підтримують Олену в її наївній омані: "Ти вільна людина, Лєночка, ти розумна і красива жінка, ти завжди абсолютно добровільно і незалежно вибираєш, кому з нас ти покірно віднесеш чергову свою зарплату.»